Досвід Іспанії по протидії насильству

Іспанія – країна, яка підписала і ратифікувала Стамбульську Конвенцію. Розроблене Іспанією законодавство з протидії насильству за ґендерною ознакою міжнародна спільнота визнала зразковим.

Органічний закон № 1/2004 від 29 грудня 2004 року про заходи комплексного захисту від гендерного насильства покликаний викорінити одну з найбільш поширених форм насильства, якій піддаються жінки з боку своїх чоловіків і сексуальних партнерів або колишніх партнерів. В даному законі під гендерним насильством розуміється будь-який акт фізичного або психологічного насильства, включаючи замах на сексуальну свободу, погрози, примус або довільне позбавлення волі, здійснюється чоловіками по відношенню до жінок, що є їхніми дружинами, або колишніми дружинами, або нинішніми або колишніми сексуальними партнерами, навіть якщо відсутнє спільне проживання. У Законі передбачаються скоординовані заходи глобального характеру на основі участі всіх органів державної влади; в ньому містяться заходи комплексного захисту, що мають на меті попередити і викорінити це насильство і покарати винних, а також надати допомогу жертвам такого насильства, незалежно від їх походження, релігії або будь-яких інших особливостей або обставин особистого чи соціального плану.

В Іспанії Органічний закон з питань гендерного насильства (2003) передбачає, що збирання даних і забезпечення консультацій з питань насильства за гендерною ознакою виконує Державний центр спостереження за насильством стосовно жінок (стаття 30). Це колегіальний орган у структурі Міністерства зайнятості та соціальних справ, що забезпечує консультації та аналіз з питань насильства за гендерною ознакою, займається міжвідомчою співпрацею, підготуванням звітності та досліджень і внесенням пропозицій щодо заходів у цій сфері. Він залучає до своєї діяльності автономні громади, місцеві органи влади, соціальних партнерів, асоціації споживачів, жіночі організації національного рівня, а також найбільші представницькі об’єднання роботодавців і профспілки.

В Іспанії Закон про судові ухвали щодо захисту жертв домашнього насильства накладає зобов’язання на громадськість і приватні заклади соціальних служб та на осіб, яким стало відомо про випадки домашнього насильства, повідомити про них чергового суддю чи державного обвинувача з метою порушення справи про ухвалення захисного судового наказу. В Іспанії створення судів, що спеціалізуються на випадках домашнього насильства, також дало змогу проводити спеціальне навчання для суддів і прокурорів.
Освіта та тренування спеціалістів, соціальна допомога та збільшення обсягу прав жертв у професійній сфері – все це сприяло підсиленню соціального усвідомлення проблеми, стимулювало жінок припиняти насильницькі відносини та призвело до того, що близькі до жертв особи заявляли про акти насильства та сприяло баченню насильства за ґендерною ознакою як спільної соціальної проблеми, а не як особистої чи приватної справи. Одночасно впроваджувались заходи щодо зміни суспільного ставлення, яке допускає насильство щодо жінок. Потрібно згуртована робота і закладів освіти та охорони здоров`я, судових установ, профспілок, спеціалізованих служб. Положення цього іспанського закону блокують можливості для вчинення актів насильства за ґендерною ознакою на багатьох рівнях.

Закон Іспанії про рівність між жінками та чоловіками (2007) зобов’язує підприємства просувати умови праці, спрямовані на запобігання сексуальному домаганню та переслідуванню. Підприємства зі штатом понад 250 осіб зобов’язані підготувати плани рівності, які охоплюють заходи з недопущення переслідування та сексуального домагання, хоча меншим підприємствам це також рекомендується. Гарний приклад роботи в напрямку забезпечення економічної самостійності жінок як засобу недопущення насильства стосовно них становить ініціатива з підвищення обізнаності, яка проводилася в Іспанії 2008 року під назвою «Підприємства за суспільство без насильства за ґендерною ознакою» (Empresas por una sociedad libre de violencia de género). В рамках цієї ініціативи представників приватного сектора запросили до співпраці з урядом у двох сферах: залучення жертв до ринку праці та підвищення обізнаності суспільстві в цілому.

Однією із видатних змін в законодавстві є зміни до статті 88 Кримінального кодексу через Органічний закон № 5/2010, який передбачає покарання у вигляді суспільних робіт або позначення замість покарання під вартою. Покарання повинні відбуватись у місці, яке відрізняється від місця проживання жертви. Також була реформована система правосуддя Королівським декретом № 3/2012, який звільняє жертв гендерного насильства від сплати зборів і в той час забезпечується жертвам право до безоплатної правової допомоги незалежно від рівня їх доходу. Крім того, Органічним законом № 10/2011 внесено зміни до статті 31 Закону про органічну організацію № 4/2000 про права та свободи іноземців в Іспанії та їх соціальну інтеграцію, щоб посилити заходи щодо захисту іноземних жінок, які стали жертвами гендерного насильства, які вирішили подати скаргу. Королівський декрет № 1710/2011 зі свого боку вніс зміни до режиму імміграції для громадян Європейського Союзу та Європейського економічного простору, дозволивши жертвам насильства за ознакою статі зберігати дозволи на проживання за виняткових обставин у разі анулювання їхнього шлюбу, розлучення або скасування зареєстрованого товариства. Права жінок, потерпілих від гендерного насильства, викладені в спеціальних інструкціях.