Так допомагати жертві насильства чи ні?

⁉️Так допомагати жертві насильства чи ні?

?На відміну від домашніх кривдників, які приходять в сім’ю з готовою насильницькою моделлю поведінки, потерпілі жінки не обов’язково мають досвід попереднього насильства. Насправді, саме кривдник доводить іншу особистість до стану жертви. Оскільки це відбувається протягом певного часу і непомітне для оточення, то поведінка потерпілої жінки часто-густо викликає подив та нерозуміння навіть у фахівців.

?Дійсно, зрозуміти таку жінку дуже нелегко: чому вона й далі продовжує жити під одним дахом з домашнім кривдником? Як таке можливо? Багато людей, не розуміючи внутрішнього стану потерпілої жінки, найчастіше починають знаходити несправедливі щодо неї пояснення. На жінку покладається відповідальність за те, що вона не йде від чоловіка, за те, що дозволяє чинити над собою насильство.
Якщо з року в рік жінка не може змінити ситуації, у неї виникає «умовна безпорадність». Жінки спочатку перестають вірити у себе, а потім перестають вірити у будь-яку можливість знайти правильну модель поведінки і цей стан переходить у «тотальну безпорадність».
Діана Рассел у своїй книзі «Згвалтування у шлюбі» чи не першою звернула увагу на схожість явищ, які мали місце у шлюбних зв`язках, коли один з партнерів принижує іншого, і методів, які застосовувались у концтаборах.

?Ті, хто прагне контролювати своїх інтимних партнерів, використовують методи, аналогічні методам тюремних наглядачів, які визнають, що фізичний контроль ніколи не може бути легко здійснений без допомоги ув’язненого. Найефективніший спосіб налагодити співпрацю — це підривні маніпуляції з розумом і почуттями жертви, яка потім стає психологічним, а також фізичним заручником.
Розглянемо ці методи та очікувані ефекти.
1. Метод ізолювання. Ізоляція жертви від друзів і сім’ї. Кривдник позбавляє жертву всієї соціальної підтримки від друзів і сім’ї, в результаті чого жертва стає залежною від кривдника. Концентрація її почуттів на стосунках з кривдником.
2. Концентрація уваги. Концентрація уваги на власній ситуації сприяє самозаглибленню, анулює ту психічну діяльність, якої кривдник не в змозі контролювати.
3. Виснаження, змученість жертви. Ослаблюється фізична й психічна опірність жертви.
4. Погрози. Всі описані процеси супроводжуються погрозами. За незначну неслухняність і непокору йде жорстоке невідповідне покарання. Іноді потерпіла намагається боротися зі своїми стражданнями за допомогою алкоголю або наркотиків, стаючи залежною від алкоголю або хімічних препаратів.
5. Періодичне виявлення поблажливості. Буває що жінка раптом бачить можливість вирватися з проклятого кола патологічних стосунків із кривдником або перебуває в такому розпачі, що спроможна піти на ризик розлучення. Домашній агресор відчуває таку готовність «жертви» і починає виявляти співчуття, купує подарунки, на певний час стає поблажливим, «забуває» про свої вимоги. Такий симбіоз покара-нагорода є найстрашнішим зв’язком між потерпілою та домашнім кривдником. Цей страшний маятник становить головну проблему насильства в сім’ї, але одночасно дає шанс на виправлення ситуації. Адже така поведінка насильника говорить про те, що він може діяти інакше, він уміє поводитися не тільки як насильник, але і як нормальний люблячий чоловік.
6. Демонстрація «всемогутності». Переконує жертву в даремності її опору.
7. Деградація. Чоловік принижує і карає жертву не тільки фізично, але й психологічно – вона часто почуває себе людиною другого сорту, нижчого рівня, і це додатково ламає її волю. Відбувається поступова деградація особистості. Жінка починає перекладати на саму себе відповідальність за ситуацію, в якій опинилася.
8. Примушування до виконання простих вимог. Виконавець насильства домагається, щоб дружина виконувала його вимоги та примхи, які торкаються всіх життєвих проявів – їжі, одягу, витрати грошей, прибирання помешкання, виховання дітей, спілкування з навколишніми. Причому ці вимоги можуть неодноразово змінюватися на протилежні: щодня, навіть щохвилини. Весь час і енергія жінки поглинається спробами передбачити та запобігти вибухам його гніву чи злості, відгадуванням його думок та примх.

?Внаслідок цього потерпіла жінка перестає довіряти собі, починає сумніватися у власній психічній повноцінності, іноді її мучить страх збожеволіти. ‼Самогубство може стати одним із найбільш трагічних варіантів такої втечі. Насильство стає частиною життя жінки. Внаслідок цього вона у своїй свідомості втрачає своє ім’я, відчуття того, що є матір’ю, жінкою, істотою, яка має право на життя, а все більше починає відчувати себе тільки жертвою. Отже, пройшов процес віктимізації – процес перетворення людської індивідуальності в жертву. Про явище віктимізації можна говорити тоді, коли маємо справу з постійним насильством (як насильство в сім’ї), а не тоді, коли це одноразовий акт (наприклад, як терористичний акт).

?Перший рівень віктимізації, коли з жінки активно формують жертву. Далі йде другий рівень, названий повторним ураженням. Дуже часто на цей рівень віктимізації жінку «зіштовхує» не виконавець насильства, а оточення. Через невміння правильно себе вести з нею та через нерозуміння всієї складності ситуації, роблять те, що тільки погіршує становище жінки. ‼Як правило, оточення не вірить у те, що розповідає жертва насильства в сім’ї – адже її розповіді настільки жахливі, що це просто не вміщається в голові, починають опосередковано звинувачувати жертву. Часто вони знають кривдника особисто, і для них він ніколи не був моральним виродком. У такий спосіб жінка потрапляє на другий рівень віктимізації і стає повторно травмованою через те, що оточення не в змозі надати допомогу в її стражданні.

?Подальше насильство та відсутність підтримки іншими людьми переводить жертву на третій рівень. На цьому рівні жінка вже цілком, остаточно перевтілюється, входить у роль жертви. Самоприниження починає ставати важливим елементом стилю її життя.
‼‼‼
З цієї ситуації жінку можуть вивести дві основні речі: 1) зупинити насильство, видалити домашнього насильника з його сім’ї і створити умови безпечного життя для неї; 2) необхідна турбота про здоров’я жінки, яка потребує допомоги для ліквідації пошкоджень психіки: почуття загрози, страху, туги, безнадії.

Так наступного разу ви допоможете жінці, щоб вона опинилась в безпечних умовах та потурбуєтесь про її здоров’я?
⁉️ А може це буде дитина?